Використання комунікаційних технологій в умовах кризи підприємств / Химия и современные технологии : Метериалы ІХ Международной научно-технической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Химия и современные технологии», 2019. – C. 76-77
В процесі своєї діяльності всі суб’єкти господарювання стикаються з періодами підйомів, стабільного розвитку і криз. Це звичайний процес економічного циклу. Ефективність управління організації оцінюється її реакцією на кожен життєвий етап існування. Одним зі складних для управління є період кризи, який вимагає особливо чіткого взаємодії всіх елементів системи організації.
Згідно статистики в Україні 30% підприємств різних галузей знаходиться в передкризовому, кризовому стані або навіть стані банкрутства. тому актуальною є проблема встановлення пріоритетів оцінювання передкризового стану і прийняття рішень для виходу з нього [1].
Криза – це переломний момент в будь-якій системі, спричинений зовнішніми або внутрішніми факторами, що вимагає нових дій для її адаптування. Криза підприємства загрожує припинення його існування. Існує два варіанти виходу з кризи: ліквідація підприємства або подолання кризових явищ [2, с. 4]. Для подолання кризи необхідно зрозуміти її причини. Причинами кризи на підприємстві можуть стати: загальний спад ринку, невірно обрана стратегія розвитку, неефективна робота менеджменту. Незалежно від цього для виведення підприємства з кризи частіше використовують універсальні інструменти: зниження витрат, стимулювання продажів, оптимізацію грошових потоків, роботу з дебіторами і реструктуризацію кредиторської заборгованості.
Деякі науковці стверджують, що більшість кризових досліджень акцентує увагу на кризі в окремій організації, а не на тому, як вона впливає на громадськість [3]. Українськи компанії теж ще рідка сприймають систему організаційної комунікації як невід’ємну частину корпоративної цінності, як своєрідний актив. Відсутність адекватного управління інформацією і комунікаціями в період кризи для організацій може ознаменуватися значними проблемами у тому числі погіршення репутації підприємства [4].
На сучасному етапу розвитку корпоративна репутація повинна розглядається поряд з іншими нематеріальними активами. Адже репутація є одним з джерел отримання стійких довгострокових конкурентних переваг, створення додаткової вартості. Особливо проблема управління репута-ційним капіталом набуває актуальності через те, що стійкі зв’язки компанії з клієнтами та іншими контактними аудиторіями є чи не найважливішою запорукою успішного виходу з кризи. У процесі антикризового управління необхідно враховувати причетність і потреби в інформації різних контактних груп підприємства, таких як співробітники, замовники, громадськість, дистриб’юторів, постачальників і партнерів і т.д.
Враховуючи це, можна виділити наступні основні завдання для мінімізації реалізації репутаційних ризиків підприємства під час кризи:
− визначення основні аудиторії для подання інформації;
− розроблення основних повідомлень і матеріалів для комунікацій;
− вибір каналів комунікацій;
− забезпечення точність та своєчасність надходження інформації.
Таким чином встановлення комунікацій у кризовій ситуації – дозволить координувати і контролювати всі канали комунікацій, для забезпечення подачі точної, своєчасної та послідовної інформації зацікавленим контактним групам, для одержання мінімального негативного впливу кризи на підприємство.