Тезисы
апрель 2017

Спектрофотометричне визначення фізико-хімічних показників гумусових кислот в чорноземі звичайному


Кравцева А. П. , Смітюк Н. М.
Химия и современные технологии
Abstract / Full Text

Гумінові кислоти – це природні сполуки, які входять до складу торфу, бурого вугілля та ґрунтів. За хімічною будовою ГК відносять до високомолекулярних ароматичних оксикарбонових кислот. Фізико-хімічні властивості та молекулярна структура розчинних форм гумусових кислот залежать від способів їх виділення, температури і природи реагенту.

Для кількісного вивчення гумінових кислот використовують спектрофотометричний метод аналізу, оскільки, оптична густина гумінових кислот є важливою діагностичною ознакою гумусового стану ґрунтів, що дозволяє оцінити їх хімічну будову, гідрофільність, здатність до утворення комплексних сполук.

Вміст та склад гумусових кислот в ґрунті залежить від багатьох природних чинників та умов формування ґрунтового профілю. Унікальність складу органічної складової ґрунтів обумовлює необхідність визначення для окремих їх типів фізико-хімічні показники.

Метою роботи є визначення умовної величини константи дисоціації гумусових кислот в ґрунтах, які використовують у сільському господарстві.

Встановлено величину рКа гумусових кислот, яку визначали графічним методом, розрахунковим методом та методом Комаря. Отримані значення рКа характеризують реальну поведінку дисоціації у водному середовищі і можуть бути використані в якості середнього значення рКа, яке відповідає багатостадійному механізму дисоціації гумінових кислот. Середні значення констант дисоціації для гумінових та фульвокислот, визначені трьома методами, дорівнюють: для ГК – 10,9, а для ФК – 12,1.

Для аналізу будови гумінових кислот використовували метод ІЧ-спектроскопії. Отриманий спектр характеризується певним для кожного окремого зразка набором смуг поглинання, що свідчить про їх індивідуальність. Перевагами методу є інформативність по функціональному складу, можливість аналізу речовин без додаткового фракціонування. Спектр має характерний для ГК набір смуг поглинання: валентні коливання гідроксильних груп з різною кількістю водневих зв’язків, валентні коливання СН2- та СН3-груп, коливання гідроксильних та карбоксильних груп, коливання насичених та ароматичних С=С зв’язків, коливання СО-групи в простих та складних ефірах, а також фенольним гідроксилам.