апрель 2019

Щодо ідентифікації та оцінки небезпеки вибуху


Цурієнко І. Ю. , Плис Михайло Михайлович Плис М. М. , Рогальов Михайло Васильович Рогальов М. В.
Химия и современные технологии
Abstract / Full Text

Щодо ідентифікації та оцінки небезпеки вибуху / Химия и современные технологии : Метериалы ІХ Международной научно-технической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Химия и современные технологии», 2019. – C. 91-92


Хімічні підприємства відносяться до потенційно небезпечних об’єктів (за іншою термінологією – об’єкти з високим ступенем ризику). Одним з найбільш небезпечних факторів є можливість пожежі та вибуху, які можуть носити  катастрофічний характер.

Згідно ДСТУ 2272 вибух − це розширення газу протягом короткого проміжку часу внаслідок окисно-відновної реакції або розкладу речовини. Вибух як процес згоряння горючої пароповітряної (газоповітряної, пилоповітряної) суміші може відбуватися у відкритому просторі і тоді у фронті ударної хвилі утворюється тиск, або в обмеженому об’ємі з підвищенням тиску в цьому об’ємі.

Вибухонебезпечне середовище після займання характеризується:

a) максимальним тиском вибуху; б) максимальною швидкістю наростання тиску вибуху; в) безпечним експериментальним максимальним зазором.

Аналіз наслідків аварійних вибухів показує, що для забезпечення вибухобезпеки необхідно виконувати заходи, спрямовані на забезпечення вибухостійкості будівель і приміщень; що при прогнозуванні наслідків аварійних вибухів необхідно виходити з того, що перехід горіння в детонацію можливий тільки для вузького кола речовин (водень, ацетилен і т. ін.); що фактичні вибухові навантаження можуть значно перевищувати прогнозовані.

Аналіз публікацій про вибухи та нормативних документів свідчіть, що виявлення та оцінка небезпек, що призводять до вибухів, визначення технічних запобіжних та захисних заходів, досягається шляхом: а) іденти-фікації небезпек; б) оцінки ризику; в) зниження ризику; г) надання інформації про потенційні небезпеки.

Вибухобезпечність обладнання досягається усуненням небезпек і/або зниженням ступеня ризику, тобто шляхом: a) розробки заходів вибухової безпеки (запобігання вибуху); б) розробки запобіжних заходів вибухової безпеки (вибухозахист); в) застосування пристроїв комунікаційного зв’язку для передачі інформації споживачеві, при необхідності; г) виконання будь-яких інших технічних запобіжних та захисних заходів.

Виникнення вибухонебезпечного середовища залежить від впливу таких факторів: a) наявності горючих речовин; б) ступеня дисперсності горючої речовини (наприклад, газів, парів, туману, пилу); в) концентрації горючої речовини в повітрі в межах діапазону займання; г) кількості вибухонебезпечного середовища, достатньої для нанесення травм або пошкоджень в результаті займання. Враховувати також, що утворення вибухонебезпечного середовища можливе в результаті хімічних реакцій, піролізу і біологічних процесів.

Якщо імовірність виникнення вибухонебезпечного середовища оцінити неможливо, необхідно виходити з припущення про постійну присутність такого вибухонебезпечного середовища, крім тих випадків, коли є пристрій, який достовірно контролює концентрацію горючої речовини в повітрі.

Прогнозування можливих небезпечних факторів вибуху передбачає оцінку таких можливих уражаючих факторів: a) полум’я; б) теплове випромінювання; в) ударна хвиля; г) розлітаючі осколки; д) небезпечні викиди речовин. Прояви вищевказаних чинників пов’язані: а) з хімічними та фізичними властивостями горючих речовин; б) кількістю і об’ємом простору вибухонебезпечного середовища; в) геометрією безпосереднього навколишнього простору; г) міцністю оболонки (корпусу) і несучих конструкцій; д) застосуванням захисних засобів персоналом, що знахо-дяться під загрозою; е) фізико-механічними властивостями обладнання, що знаходиться в небезпечних умовах.

 Заходи запобігання вибуху і захисту: a) аварійне відключення всього виробничого обладнання або його частин; б) аварійне спорожнення частин виробничого обладнання; в) переривання потоків матеріалів, що транспортуються між частинами виробничого обладнання; г) заповнення частин виробничого обладнання відповідними речовинами (наприклад, азотом, водою).

Висновки:

1. Прогнозування (розрахунок) очікуваної фізичної (матеріальної) шкоди від наявного вибухонебезпечного середовища в його кількісному та об’ємному прояві має проводитися лише на конкретній основі;

2. Прогнозування наслідків аварійних вибухів в атмосфері, засновані на детонаційному принципі, в основу якого покладено невиправданий енергетичний принцип, згідно з яким кожен кілограм пального (бензину, пропану, метану і т. д.) прирівнюється до відповідного тротиловому еквіваленті;

3. Фактичні навантаження від реальних вибухів часто перевищують прогнозовані, оскільки використовуються нормативні документи, що засновані на значній схематизації реального процесу вибухового горіння газопароповітряних сумішей в об’ємах, до яких, зокрема, відносяться будівлі і приміщення;

4. Час диктує необхідність перегляду нормативної документації (розробки стандартів) щодо вибухової безпеки промислових об’єктів та їх стійкості до вибухів.