Examples



mdbootstrap.com



 
Тезисы
апрель 2019

Виділення пектолітичних ферментів Pleurotus ostreatus на різних живильних середовищах зі стимулятором росту


Карпик А. А. <img src=" width="22px">Карпик А. А. , Кузнецова О. В. <img src=" width="22px">Кузнецова О. В.
Химия и современные технологии
Abstract / Full Text

Зараз пектинази отримують, в основному, із застосуванням визначених видів цвілевих грибів, наприклад Penicillium viridicatum та Aspergillus niger [1]. Ферменти виділяють та очищують, що безпосередньо впливає на їх вартість. Тому використання замість очищених ферментних препаратів мікроорганізмів ферментів вищих грибів при культивуванні їх на рідких живильних середовищах, які не потребують додаткової обробки, буде сприяти зниженню вартості препарату та можливості проведення паралельного процесу отримання грибної біомаси та культуральної рідини з набором пектолітичних ферментів.

Метою наукової роботи було дослідження мацеруючої здатності пектолітичних ферментів базидіоміцетів (на прикладі Pleurotus ostreatus), які культивувались на різних живильних середовищах зі стимулятором росту фумаром.

Як об’єкт дослідження використовували штам Pl. ostreatus − ІВК-551 (НК-35), отриманий з колекції шапинкових грибів Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. Штам ІВК-551 (НК-35) – один із найвда-ліших та найпоширеніших гібридів гливи, високоврожайний та швидко-зростаючий.

Маточний міцелій Plosrteatus зберігали у мікробіологічних пробірках на агаризованому солодовому середовищі, потім посівний міцелій вирощували на чашках Петрі на агаризованому кукурудзяному середовищі, використовували 9-добові культури. Посівний міцелій стерильно у полум'ї спиртівки подрібнювали у чашках Петрі та вносили у кількості 5% у рідке живильне середовище.

Проводили глибинне культивування Plostreatus (штам ІВК-551) на живильних середовищах на основі кукурудзяного відвару і пивного сусла з додаванням фумару у концентрації 10−3, 10−4 та 10−5%, а також молочної сироватки у співвідношенні 4:1 (4 частини відвару до 1 частини сироватки), протягом 7 діб. Культуральну рідину відділяли від біомаси гриба центрифугуванням, стерилізували за допомогою бактеріальних фільтрів, розливали у пробірки по 5 мл. У пробірки поміщали тонкі зрізи картопляної бульби та кореня моркви, термостатували при температурі 30ºС протягом 10 діб. Мацеруючу здатність пектолітичних ферментів визначали за [2]. Через проміжки часу спостерігали під мікроскопом процес мацерації тканини, тобто розпад її на окремі клітини. Попередньо готували тимчасові мікроскопічні препарати. Мікроскопування проводили на бінокулярному мікроскопі N-300 M. Мацерація тканин свідчить про наявність пектиназ, а час її появи – показник їх відносної активності. Результат мацерації підраховували у % до площі рослинного об'єкту.

Результати досліду наведені у таблиці 1.

Таблиця 1 – Результати мацерації рослинних тканин ферментами Pl. ostreatus при культивуванні на різних живильних середовищах

Живильне середовище Мацерація рослинної тканини, %
Бульби картоплі Коріння моркви
Кукурудзяний відвар (контроль) 10-12 8-10
Кукурудзяний відвар з фумаром (10-3) 30-35 25-30
Кукурудзяний відвар з фумаром (10-4) 50-60 65-70
Кукурудзяний відвар з фумаром (10-5) 15-20 20-25
Кукурудзяний відвар з молочною сироваткою 85-90 85-90
Пивне сусло (контроль) 20-30 20-25
Пивне сусло з фумаром (10-3) 15-20
Пивне сусло з фумаром (10-4) 20-30
Пивне сусло з фумаром (10-5)

Згідно з методикою виявлення пектолітичних ферментів, вирощу-вання грибів необхідно проводити на пектиновмісному середовищі для того, щоб гриб синтезував та виділяв пектинази. Як видно з результатів досліду, пивне сусло як живильне середовище демонструє негативні показники у відношенні синтезу Pl. ostreatus та наявності в культуральній рідині пектолітичних ферментів. Значно краще проходить мацерація під впливом пектиназ, що виділились Pl. ostreatus, який культивувався на кукурудзяному відварі. Найкращу мацерацію рослинної тканини спостерігали у культуральній рідині на основі кукурудзяного відвару з додаванням молочної сироватки. Можна припустити, що такий результат пов’язаний з тим, що середовище з сироваткою, як правило більш кисле, чим зумовлена більша активність пектиназ, що мають оптимум дії в діапазоні нижчих від нейтрального значення рН. Виявлено також, що стимулятор росту фумар сприяє синтезу пектолітичних ферментів у порівнянні з контролем у 2-7 разів більше, найефективніша концентрація фумару становила 10−4%.

References
  1. Михайлова Р.В. Мацерирующие ферменты мицелиальных грибов в биотехнологии / Р.В. Михайлова. – Минск: Издательский дом «Белорусская наука», 2007. – 409 с.
  2. Билай В.И. Методы экспериментальной микологии / В.И. Билай. – К.: Наукова думка. – 1982. – 552 с.