Нові підходи до синтезу блок-кополімерів: дизайн та контрольована збірка полімерів комплексної архітектури / Химия и современные технологии : Метериалы ІХ Международной научно-технической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Химия и современные технологии», 2019. – C. 25
Станом на сьогоднішній день, блок-кополімери одержуються різноманітними методами, що включають радикальну (звичайну або контрольовану), іонну, полімеризацією з розкриттям циклу або поєднанням кількох синтетичних підходів. На особливу увагу заслуговує спосіб, що передбачає попередній синтез макромолекул-прекурсорів з функціональними фрагментами. З огляду на тип кінцевої функціональної групи, можливі наступні реакції:
− кінцева група розпадається з утворенням радикалів, що ініціюють полімеризацію відповідних моно- або макромерів;
− отримані окремо макромолекули-прекурсори з хімічно комплемен-тарними функціональними групами, які в результаті адиційних або так званих «click»-реакцій, взаємодіють між собою або групами інших макромолекул синтетичного або природного походження з утворенням цільового продукту.
Розробка нових функціональних передавачів ланцюга включення яких до складу макромолекул-прекурсорів дозволяє в подальшому конструювати полімери, що поєднують в своїй будови ланцюги лінійної або гребенеподібної будови, так званої «комплексної» архітектури [1].
З цією метою у Національному університеті «Львівська політехніка» синтезовано нові функціональні передавачі ланцюга (ФПЛ) – похідні кумену, що у п-положенні до трет-бутильної групи містять перокси-, епокси- або аміновмісні фрагменти. Досліджено кінетику полімеризації ПЕГ- та фторовмісних метакрилатів в присутності отриманих ФПЛ. Показано їх слабоінгібуючий вплив на перебіг процесу полімеризації та можливість конструювання кополімерів «комплексної» архітектури на базі макромолекул-прекурсорів з кінцевими функціональними групами.
Синтезовані полімери досліджувались ІЧ- та ЯМР-спектроскопією, елементним та функціональним аналізом, колоїдно-хімічними методами досліджень. Розроблені амфіфільні кополімери були успішно випробувані in vitro як біосумісні носії протиракових препаратів, пептидів, олігонуклеотидів та нуклеїнових кислот.