Examples



mdbootstrap.com



 
Тезисы
апрель 2019

Отримання та характеристика властивостей сурфактину


Міляр Ю. О. <img src=" width="22px">Міляр Ю. О. , Morales Jiménez E.Morales Jiménez E., Чигиринець О. E.Чигиринець О. E., Altmajer Vaz D.Altmajer Vaz D.
Химия и современные технологии
Abstract / Full Text

Біосурфактанти проявляють виражену поверхневу та емульгуючу активність і утворюють велику группу хімічних структур із різноманітними міжфазними властивостями та фізіологічними функціями (Rodrigues і Texeira, 2010). В останні роки спостерігається зростання інтересу до біосурфактантів з кількох причин: (i) по-перше, з огляду на природне походження, біосурфактанти відносно нетоксичні та біодеградабельні речовини (Silva et al., 2014); (ii) по-друге, вони мають унікальні структури, які тільки починають використовувати у різних напрямках, від біотехно-логій до екологічного очищення навколишнього середовища (Soberón-Chavez, 2011), (iii) нарешті, їх стійкість в екстремальних умовах рН, температури та солоності, дозволяє  застосувати  їх в ряді промислових процесів. В той же час виробництво біосурфактантів, в тому числі сурфактину, у великих масштабах дуже обмежене.

На першому етапі цієї роботи ми вивчали виробництво біосурфактанту (сурфактину) при 37ºC, використовуючи два різних штами Bacillus subtilis, а також два різні культуральних середовища (Vederaman & Ventatesh, 2011, Vaz et al. 2012), із використанням глюкози як субстрату. Головною метою цього було визначити найкращі експериментальні умови, за яких вихід продукту максимальний. Процес синтезу сурфактину включав наступні етапи: (а) приготування інокуляту; (б) процес ферментації; (в) відділення клітин від культурального середовища центрифугуванням; (г) визначення властивостей відновленого сурфактину. Мікроорганізми та інокулят були підготовані відповідно до процедури, описаної Valenzuela-Avila (2017).

Визначення концентрації сурфактину у культуральних середовищах дозволило знайти кращі експериментальні умови процесу ферментації для отримання цього біопродукту. Біосорфактант, відновлений наприкінці ферментації, використовували для вивчення його властивостей, хімічної структури та ефективності в процесах очищення. Міжфазні властивості сурфактину (поверхневий натяг та критичну концентрацію міцелоутво-рення) визначали, як описано Vaz et al. (2012). Хімічну структуру біосурфактантів визначали, як зазначено Yang et al. (2015) в Центрі Інструментального Аналізу (CIC) Університету Гранади. Поверхневий натяг ферментаційного розчину (TS), а також його розведення 1:10 (TS1) і 1:100 (TS2), було визначено методом із використанням пластинок Вільгельма на тензометрі Kruss-K11® . Всі вимірювання виконані не менше трьох разів.

Результати експериментів, проведених з Bacillus subtilis, а саме  значення рН, поверхневого натягу (TS, TS1 і TS2), та концентрації поверхневої речовини в розчині після ферментації (Cсурфактину) зведені в таблицю 1. Таким чином, на основі отриманих результатів, виявлено сприятливі експериментальних умови, які максимізують виробництво біосурфактантів: (i) з використанням штаму DSM 3256, після 24 годин ферментації, (ii) з використанням штаму B5 після 48 годин ферме6ннтації.

 

Таблиця 1 – Результат процесу отримання сурфактину

 

Подяка.

Автори висловлюють свою вдячність за фінансову підтримку, надану Університетом Гранади в рамках проекту PP2017-PIP10. Міляр Ю.О. висловлює вдячність за стипендію від проекту «Erasmus +».