апрель 2019

Людський чинник і безпека


Мул А. О. , Плис Михайло Михайлович Плис М. М. , Кондратюк Володимир Миколайович Кондратюк В. М.
Химия и современные технологии
Abstract / Full Text

Людський чинник і безпека / Химия и современные технологии : Метериалы ІХ Международной научно-технической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Химия и современные технологии», 2019. – C. 44-45


Загальновідомо, що у виникненні аварій і катастроф, що призводять до надзвичайних ситуацій, істотну роль грає так званий «людський чинник» (ЛЧ). Вивчаючи весь спектр загроз сучасного світу і прояви їх реалізації приходиш до висновку, що існуюча цивілізація є цивілізацією ризику. Але сам по собі «чинник» поняття нейтральне, і саме від людини, його діяльності залежить, який ефект буде переважати − позитивний чи негативний.

Основними аспектами дослідження проблематики ЛЧ є: а) його структура, відповідальність (духовний, правовий, організаційний аспекти); б) ціна організаційно-управлінських «помилок»; в) можливість оцінки і прогнозування впливу ЛЧ в критичних і надзвичайних ситуаціях; г) можливість контролю і регулювання впливу ЛЧ в основних областях людської діяльності.

Не існує видів діяльності, в яких не потрібно в тій чи іншій мірі вирішувати проблеми безпеки, причому, чим складніше діяльність, тим більш значуща дана проблематика. Складність даної проблематики − забезпечення безпеки з урахуванням впливу ЛЧ − призводить до необхідності її вивчення на основі системного підходу. Методологічно специфіка системного підходу визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта і забезпечує її механізми, на виявлення різноманітних типів зв’язків складного об’єкта і зведення їх в єдине ціле.

Аналізуючи роль ЛЧ в політичній, економічній, виробничій та інших сферах діяльності видно, що він проявляється у відсутності своєчасного втручання; помилковому втручанні; правильному, але несвоєчасному втручанні; надмірному або шкідливому втручанні. Досліджуючи феномен людського чинника необхідно, перш за все, виявити не тільки причинно-наслідкові зв’язки цього явища з виникненням надзвичайних ситуацій (НС), але і розробити механізми, що дозволяють використовувати можливості, які закладені в цьому понятті. Перш за все це відноситься до професійної підготовки осіб, які приймають відповідальні рішення по забезпеченню безпеки, їх безперервного самовдосконалення і розвитку, підвищенню моральної стійкості і відповідальності. Так, наприклад, створення і грамотна експлуатація систем виявлення небезпек і загроз, спостереження і попередження переводить НС з непередбачених в розряд прогнозованих, багаторазово скорочуючи витрати, які потрібні були б на ліквідацію їх наслідків.

Можливість настання негативних наслідків для національної безпеки і сталого розвитку країни під впливом дії ЛЧ називають стратегічним ризиком. Стратегічний ризик пов’язаний з прорахунками у виборі пріоритетів державної політики, що тягнуть за собою спади і диспропорції в соціально-економічному розвитку країни, її віддалення від передових країн і наростання загрози самому її існуванню. Для вирішення завдань своєчасного розпізнавання передумов загроз з урахуванням людського чинника, вжиття запобіжних заходів з протидії небезпекам, бачення перспективи потрібне чітке регулювання сфер відповідальності, взаємодії і координації між державними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та власниками небезпечних об’єктів з метою забезпечення їх безаварійної експлуатації, зміцнення виробничої дисципліни, підвищення відповідальності і професійної підготовки кадрів.

Управління знаннями не є чимось новим, оскільки на підприємствах і в організаціях завжди реалізовувалися освітні програми, проводилися тренінги та інші заходи для отримання і поширення передового досвіду і знань. Однак в умовах зростання ризиків природно-техногенного характеру, посилення ринкової конкуренції, управління знаннями стає основним фактором зниження ризиків, забезпечення безпеки населення, об’єктів економіки і держави, підвищення конкурентоспроможності.

Рішення проблеми взаємодії людини і навколишнього світу з використанням потенціалу знань про ризики і культури ризику дозволить знизити негативний вплив людського чинника і підняти проблеми ризику на глобальний, біосферний рівень. Таким чином, цивілізація ризику на основі максимально ефективного управління людським чинником, а саме, використання інтелектуальної потужності окремої людини і всього населення країни, стає цивілізацією знань і ризику.

Висновоки:

1. Людський чинник – це здоров’я, освіта та професійний рівень кожної людини та загалом всього населення країни;

2. Стан людського чинника – це наслідок відповідальності, взаємодії і координації дій між державними органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадським суспільством.