апрель 2019

Етикет: правопис імен


Бєлякова Марина Денисівна Бєлякова М. Д. , Смаглій І. В.
Химия и современные технологии
Abstract / Full Text

Етикет: правопис імен / Химия и современные технологии : Метериалы ІХ Международной научно-технической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Химия и современные технологии», 2019. – C. 98-99


Мова – це засіб спілкування, основа зростання особистості, спрямована на внутрішній світ людини. Культура будь-якої країни відбивається у мовних засобах на позначення міжособистісної взаємодії. Саме знання мовленнєвого етикету будь-якої країни, вміння користуватися ним є ознакою глибокого занурення в культурний дискурс. І в цьому неабияку роль відіграє звертання, адже спілкування починається саме з нього. Метою статті є окреслення основних особливостей у звертанні як різновиді мовленнєвого етикету, тобто норм поведінки і правил ввічливості в різних країнах.

В українській мові, коли ми звертаємося, вживається кличний відмінок, який використовується під час 15-мовленнєвих етикетних видів: звертання, вітання, прощання, прохання, знайомство тощо. Називному відмінку притаманна офіційність, а кличному – ознака приязного ставлення до співбесідника. Форми кличного відмінока набувають ім’я та по батькові.

У сучасній українській мові використовують слова-звертання до офіційних осіб, такі як добродію, колего, пані, товаришу, друже тощо. До незнайомої людини, з якою зустрічаємося вперше, звертаються опосередковано, уникаючи слів звертання: Пробачте, я не знаю..., Вибачте, я хотів би..., Скажіть, будь ласка..., Допоможіть, будьте ласкаві..., Чи не скажете...

Показником поважного ставлення до партнера в багатьох країнах (Франція, Бельгія, Нідерланди тощо) є звертання на Ви. У Польщі вживається займенник Ви, і наразі також надають перевагу словам пан, пані, тобто до другої особи звертаються, як до третьої, неприсутньої. У діловому спілкуванні ввічливі форми звертання пане, пані, панно, панове. Вони можуть вживатися самостійно та разом із означеннями шановний, вельми-шановний, високошановний, поважний, вельмиповажний, високоповажний (пане), що мають широку адресацію звертання. При офіційному звертанні до особи враховують посадове становище (пане президенте, пане прем’єр-міністре, пане консуле, пане депутате); вчений ступінь, звання (пане професоре, пане докторе); ранг (пане посол, пане посланнику).

Якщо людина має декілька титулів, то, звертаючись до неї, треба називати найвищий. У деяких країнах існує багатоступенева система звертань до монархів, вищих церковних чинів, аристократів, яка сягає своїми коренями доби середньовіччя. Традиційними є звернення «Ваша Величність», «Ваша королівська високість» (до осіб короліського сану), «Ваша Святосте!» (до Папи Римського), «Ваше Високопреосвященство!» (до митрополита) тощо.

Частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ель, ла, ле, фон) в європейських країнах дуже часто позначає дворянське походження. Оскільки вони не є власними назвами, то пишуться окремо і з маленької літери. Але є винятки, коли частка набуває статусу власної назви. Наприклад, частка «Ді» біля прізвища відомого актора Леонардо Ді Капріо. Це прізвище в актора від батька, який мав італійське коріння. Загалом «ді» – це частка латинського походження, яка позначає, що один об’єкт залежить від іншого (Рафаель ді Франческо, Рафаель ді Б’яджо, П’єро ді Антоніо).

За таким же принципом пишеться переважна кількість азіатських артиклів, прийменників і часток всередині або наприкінці імен: Абу-л-Хасан, Гарун аль-Рашид, Ібрагім-бей, Салах-ад-Дін, Турсун-заде, Алі-паша. За кожною формотворчою часткою стоїть певна культурна традиція, найчастіше патріархальна. Зокрема абу- (в арабських іменах) означає «батько», абу-Мазен (батько Мазена), ібн – «син», ібн-Хоттаб (син Хоттаба). Частка -паша у прізвищі (Ісмаїл-паша, Ібрагім-паша, Саїд-паша) розкриває знатне походження його носія, адже за часів Османської імперії так називали високопоставлених чиновників і офіцерів. У деяких регіонах, наприклад, в Єгипті, який протягом декількох століть був під владою Османської імперії, це звернення також було дуже поширене.

За іншим принципом – з великої літери – пишуться частки перед прізвищем: французька Д’ (Д’Артаньян), ірландська О’ (О’Коннелл), шотландська Мак (Макдональд). Треба звертати увагу на роздільний апостроф і написання з великої літери прізвищ із Д’, О’ (Д’Аламбер, Д’Аннунціо, Д’Артаньян, Д’Арк, Д’Обиньє, О’Салліван, О’Браєн, О’Нейл, О’Доерті, О’Рурк). А от частина імені після частки Mc / Mac пишеться з малої літери: Маккартні, Макдоннел.

Отже, сучасний етикет враховує культурні особливості правопису власних назв. Кожна країна привносить у скарбничку загальноприйнятих правил свої особливості. У різних мов світу виробилися спеціальні (лексичні, морфологічні, синтаксичні, просодичні) засоби вираження ввічливості, етикетні мовні формули, які включають нормативне написання, а також розуміння історії, яка стоїть за кожним прізвищем.