апрель 2019

Особливостi перекладу хiмiчних назв органiчних сполук


Шеремет'єва Єлизавета Олександрівна Шеремет'єва Є. О. , Смаглiй I. В.
Химия и современные технологии
Abstract / Full Text

Особливостi перекладу хiмiчних назв органiчних сполук / Химия и современные технологии : Метериалы ІХ Международной научно-технической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Химия и современные технологии», 2019. – C. 105-106


Номенклатура – це сукупність термінів і система правил, відповідно до яких утворюються назви органічних сполук. Запозичення як домінантний шлях поповнення сучасної термінології має свої особливості у правописі, аналізування яких є метою даної розвідки.

Найчастіше використовують дві номенклатури: міжнародну(IUPAC) і тривіальну. Номенклатура IUPAC має два варіанта складання назв: замісникова та раціонально-функціональна. В основу раціональної номенклатури покладено поділ органічних сполук на певні класи у вигляді гомологічних рядів.

Складання за замісниковою номенклатурою полягає у наступному: треба обрати головну функціональну группу (наприклад, гідроксильну, карбоксильну тощо). Далі обирається найдовший вуглецевий ланцюг. Після цього ланцюг нумерується, причому нумерація починається з того кінця, до якого ближча функціональна группа. У назві головна группа позначається в суфіксі, а решта – у префіксі.

Міжнародна номенклатура була створена на базі грецьких та латинської числівників та інших частин мови, тому вона більше пристосована для англійської наукової літератури. Перехід з англійського слова-терміна до українських назв, що відповідають правилам IUРАС, фактично полягає в його трансформації на українському мовному ґрунті.

Складність перекладу англійських назв на українську пов’язана із традиціями термінотворення та особливостями українського правопису. Останній передбачає варіювання в деяких морфемах и – і – ї та е – є залежно від їх позиції у слові. Наприклад, у префіксі ди-, коли він стоїть перед голосною, літера и змінюється на і: діамін, діазин – і не змінюється в усіх інших випадках: диметил, дибутил. Зазначимо, що у префіксі три- та інших частинах складного слова на ця літера зберігається (гідрокси-, карбокси-, метокси-).

Завжди зберігаються префікси гемі-, семі-, бі-, тіо-, тіа-, полі-(геміоксид, семіциклічний (не плутати із семициклічним), біфеніл, тіофенол, тіазол). Варто пам’ятати, що префікси дво-, три-, чотири- пишуться перед приголосними та йотованими голосними (двозаміщений, трихлорид, чотириядерний); а двох-, трьох-, чотирьох- – перед нейотованими (двохатомний, трьохосновний, чотирьохелементний).

Перекладання суфіксів базується на загальних правилах українського правопису. Зокрема суфікс yl переходить в -ил (гідроксил, нітрил, ацетил); але змінюється на -іл (алкіл, аліл, пропіл, нуклеофіл) після приголосних б, в, г, к, л, м, н, п, ф; а після голосних – на -їл (бензоїл, пропадіїл). Цьому правилу також підпорядковується написання суфіксів -ин, -ит, -ид.

Суфікс -ene, який традиційно перекладається -ен (антрацен, бутен, арен), після голосних змінюється на -єн (дієн, октаєн). У назвах етил, імін, ізоціанат, імід, діетил, поліетилен, поліімін, діізоціанат, карбодіімід тощо після голосних зміни не відбуваються.

Закінченню -ium, характерному для назв катіонів, відповідає -iй (амоній, оксоній, сульфоній). Зауважимо, що в українських назвах елементів -ium може зовсім випадати (селен (selenium), уран (uranium)).

Варто звернути увагу на найменші смислорозрізнювальні одиниці англійської мови – графеми. Під час перекладу термінів орієнтуються на фонетичний принцип, що часто відрізняє їх від загальновживаних слів англійської мови: одна й та сама графема може читатися по-різному. Це пов’язано з тим, що переважна кількість термінологічної лексики має латинське і грецьке походження.

Графема th передається українським т: еthyl етил, thiophene тіофен. Графема ph та літера f передаються українською літерою ф: phosphorus фосфор, phenyl феніл, furan фуран, sulfate сульфат. Графема rh передається українським р: rhodium родій, rhodanide роданід. Графема qui передається українськими хі-, кві-, кі-: quinone хінон, quinine хінін.

Літера x передається як кс: oxide оксид, xylene ксилен. Літера y може передаватись як і або и: pyrylium пірилій. Літера с залежно від її розташування в англійському слові має два варіанти в українській мові: к і ц. Перед літерами е та у вона відповідає українській ц: acetone ацетон, cyan  ціан. Перед іншими голосними та приголосними англійська літера с відповідає українській к: decane декан, octane октан. Літерам g та h відповідає українська літера г: argon аргон, hexane гексан. Англійська літера s перекладається літерами с або з: samarium самарій, glucose глюкоза.

Приголосні b, d, k, l, m, п, р, r, t, v, z, якщо вони не входять до складу вказаних буквосполучень, передаються в українських назвах однозначно.

Німе англійське е, що відкриває попередній склад, в українському написанні зовсім не передається: silane силан, arsine арсин, рrореne пропен, butyne бутин, aniline анілін. А попередня голосна у згаданому відкритому складі, що звучить вже зовсім не так, як у закритому (а |еі|, е |і|, і |аі|, u |ju|, о |ou|, у |аі|), на письмі залишається без змін.

Підсумовуючи написане, можна твердити, що назви органічних сполук, що з’явилися в українській мові шляхом запозичень і перекладу, утворюються за певними правилами з урахуванням норм фонетики, правопису, будови слова. Варіації деяких морфем вимагають постійної перевірки за політехнічними та перекладними словниками, стандартами та Міжнародною номенклатурою IUPAC.