апрель 2019

Ергономіка як оптимізація трудової діяльності людини


Зіма О. С. , Плис Михайло Михайлович Плис М. М.
Химия и современные технологии
Abstract / Full Text

Ергономіка як оптимізація трудової діяльності людини / Химия и современные технологии : Метериалы ІХ Международной научно-технической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Химия и современные технологии», 2019. – C. 38-39


Ергономіка (або людські фактори) отримала своє визначення від Міжнародної асоціації по ергономіці (IEA) в наступному вигляді: наукова дисципліна, що вивчає взаємодію людини та інших елементів системи, а також сфера діяльності по застосуванню теорії , принципів, даних і методів цієї науки для забезпечення благополуччя людини та оптимізації загальної продуктивності системи. Метою ергономіки є полегшення виконання роботи, збереження і підвищення безпеки, здоров’я і благопо-луччя працівника за допомогою оптимізації завдань, обладнання, послуг, середовища і всіх інших елементів системи і їх взаємодій. Досягнення цих цілей потенційно сприяє сталому розвитку та соціальній відповідальності, що має забезпечувати баланс між економічними, соціальними та екологічними проблемами.

Ергономіка розглядає взаємодії між людиною та іншими складовими системи, наприклад, іншими людьми, машинами, продукцією, послугами, середовищами та інструментами з урахуванням наступних факторів:

а) призначення системи, продукції або послуги;

б) характеристики передбачуваної сукупності користувачів (цільова сукупність);

в) цілі, які повинні бути досягнуті і завдання, які належить виконати (умови задачі);

г) існуючі обмеження (наприклад, застаріле обладнання або процеси, економічні або юридичні проблеми);

д) фактори фізичного, організацій-ного та соціального середовища – умови середовища;

е) життєвий цикл і будь-які динамічні зміни в ньому.

Ергономічні показники структурно включають в себе цілісну ергономічну характеристику, комплексні, групові та одиничні показники. Для досягнення оптимальної роботи системи необхідно враховувати всі ці фактори.

На схемі наведено приклад факторів, які повинні бути враховані при ергономічному підході, а діяльність людини показана як центральний елемент функціональності системи, як діяльність, що залежить одночасно від завдання (задач) з його характером, складністю, результатами, вимогами, які діють на людину в формі внутрішнього навантаження, втоми, травм і т. д., і від результатів в системі, виражених в формі продуктивності, надійності, подій (аварії), якості, абсентеїзму і т. д.

Схематично підкреслено значний і безперервний зв’язок між завданням і діяльністю людини; в колонці зліва показано, що на характеристику завдань (задач) впливають характеристики людини (антропометричні, фізіологічні, біомеханічні, когнітивні і т. д.) і, крім того, характеристики середовища (контекстуальні, фізичні, організаційні і т. д.).

Висновки:

1. Взаємовідносини людини і техніки настільки тісно пов’язані між собою, що разом у процесі діяльності створюють єдину ергономічну систему. Єдність названої системи обумовлена тим, що без людини неможлива будь-яка техніка: промислова, побутова, навчальна, офісна. Повсякчасний прискорений розвиток ергономічної системи є її особлива якість. Головною ознакою ергономічної системи є принцип обов’язкової відповідності анатомо-фізіологічних, психологічних особливостей людини і елементів конструкцій техніки, оснащення робочої зони, робочого місця.

2. Головна мета ергономіки – безпека праці. Друга мета – підвищення ефективності системи «Людина-Машина-Середовище». Третя мета ергономіки полягає в забезпеченні умов для розвитку працівника в процесі праці, що передбачає оптимальну інтенсивність та напруженість праці, підвищення її інтелектуальної насиченості, підвищення якості загальної та професійної підготовки працівників.