Examples



mdbootstrap.com



 
Тези
апрель 2019

Дослідження пластифікації тац композицій олігоуретанами та фізико-механічні властивості плівок з них


Жилічева А. О. Жилічева А. О. , Козлова Ю. Є. Козлова Ю. Є. , Шапка В. Х.Шапка В. Х., Кузьменко М. Я.Кузьменко М. Я.
Хімія та сучасні технології
Abstract / Full Text

Плівки з триацетату целюлози (ТАЦ) мають підвищену крихкість, особливо при низьких температурах. Це призводить до швидкого зносу фільмокопій в прокаті, а також ускладнює використання такої основи для деяких сортів негативних плівок. Триацетатна плівка має велику усадку в процесі фотообробки і змінює геометричні розміри в процесі зберігання і експлуатації.

Для цього в технології виготовлення триацетат целюлозних та полікарбонатних плівок та інших виробів з цих полімерів регулюються їх реологічні та фізико-механічні властивості модифікацією певними речовинами.

У данній роботі було досліджено вплив модифікуючих добавок на реологію розчинів триацетату целюлози та фізико-механіку плівок з них. В якості модифікатора використовувались олігоуретани (табл. 1).

Поліуретани – це еластомери, які можуть відрізнятися хімічним складом і будовою, але обов’язково містять уретанові групи -NHCOO- і при спеціальній обробці утворюють міцні зв’язки з металом. У макромолекулах поліуретанів також можуть міститися прості і складноефірні функціональні групи, сечовини, амідні групи і деякі інші функціональні групи, що визначають комплекс властивостей цих полімерів.

Таблиця 1 – Добавки, що використовувались

Вплив модифікатора на в’язкість ТАЦ розчинів пов’язаний із руйнуванням фізичних зв’язків між молекулами ТАЦ і добавкою, або навпаки сприянням їх утворенню, що буде призводити до збільшення в’язкості. У технології виготовлення ТАЦ плівок необхідно знижувати в’язкість розчинів, що полегшує їх переробку. Вивчені добавки підвищують в’язкість ТАЦ.

Залежності логарифму в’язкості (lnη) від логарифму швидкості зсуву (lnDrk) похідних розчинів полімерів і модифікованих з концентраціями добавок, % від маси ТАЦ: 0; 0,01; 0,05; 0,1; 1; 5 для температур, °С: 1 – 22; 2 – 26; 3 – 30; 4 – 34; 5 – 38 (рис. 1, 2) свідчать про те, що при збільшенні температури відбувається зменшення в’язкості розчинів, в яких спостерігається зменшення гідродинамічного опору молекул, яке пов’язане із зменшенням взаємодії з навколишнім середовищем. Зміна в’язкості обумовлена переходом систем з однофазного стану у двофазний стан і навпаки.

При температурі 38оC  найбільший вплив на зниження в`язкості має добавка 1 при концентраціях 0,05 та 0,1 та добавка 2 при концентрації 1%.

Рисунок 1 − Залежність логарифму в’язкості (lnη) розчину ТАЦ при 38°С від швидкості зсуву(lnDrk) для концентрацій добавки 1 (%, від маси ТАЦ) : 1 – 0; 2 – 0,01; 3 – 0,05; 4 – 0,1; 5 – 1; 6 – 5.