Examples



mdbootstrap.com



 
Abstracts
апрель 2019

Ліпосоми, як активні компоненти трансдермальної косметики


Пронькова О. С. <img src=" width="22px">Пронькова О. С. , Вашкевич О. Ю.Вашкевич О. Ю.
Chemistry and modern technologies
Abstract / Full Text

Основу мембран клітин становить ліпідний матрикс, утворений високоорганізованими ансамблями ліпідів. Основними ліпідами, які входять у склад клітинного матриксу, є фосфоліпіди. Фосфоліпіди − складні ліпіди, що містять в своєму складі багатоатомний спирт, залишок фосфорної кислоти та залишки жирних кислот. Є основними складовими біологічних мембран. Типова молекула фосфоліпіду має гідрофільну полярну голову та два гідрофобних хвости.

В оточенні води фосфоліпіди мають властивість організовуватись таким чином, що гідрофільні голови направлені назовні та контактують з водою, а хвости таким чином направлені всередину та контактують тільки з хвостами сусідніх фосфоліпідів. При цьому виникає два типи утворень – міцели та бімолекулярні шари. Окремим випадком бімолекулярного шару є ліпосоми, що беруть участь у клітинному піноцитозі.

Щоб косметичні засоби діяли, їх активні компоненти повинні проникати в глибинні шари шкіри. Тому розробники косметичних засобів проводять дослідження і намагаються ввести до складу будь-які трансдермальні системи, які допоможуть «транспортувати» активні компоненти. І один з найвищих результатів продемонстрували ліпосоми в якості «транспортних молекул».

Термін «трансдермальна косметика» сьогодні дуже популярний. І перш за все це пов’язано з косметичною продукцією, яка позиціонується як регенеруюча, а саме − сприяє оновленню, омолодженню шкіри.

Самі ж ліпосоми − це сферичні утворення (бульбашки або везикули), які складаються з фосфоліпідів. Усередині їх гідрофільне середовище, а при попаданні під шкіру, вони розкладаються і діляться на фрагменти, тим самим охоплюючи великі ділянки шкіри.

В залежності від будови та розміру везикули класифікують:

− поліслойні(мультиламеллярні) везикули, які мають діаметр 5-10 мкм та які мають від двох – трьох до кількох сотень бішарів;

− малі бішарні(моноламеллярні) везикули, утворені одинарним бішаром та мають діаметр 20-50 нм;

− великі бішарні(моноламеллярні) везикули, також утворені одинарним бішаром, але мають діаметр зазвичай від 50 до 200 нм, а деколи і більше.

Одним з найпопулярніших способів отримання невеликих моноламел-лярних ліпосом є ультразвукова обробка суспензій мультіламеллярних ліпосомних везикул. Прості поліслойні везикули можуть бути отримані при простому механічному струшуванні водної дисперсії набряклого лецитину.