Examples



mdbootstrap.com



 
Abstracts
апрель 2017

Порівняльне дослідження структурних властивостей гідроксиапатитів різної природи для біокераміки


Демида М. Б., Сич О. Є., Ульянчич Н. В.
Chemistry and modern technologies
Abstract / Full Text

Як відомо, гідроксиапатит завдяки своїм винятковим властивостям, а також подібності за хімічним складом до природної кістки набув найширшого застосування при відновленні ушкоджень кісткової тканини в ортопедії, травматології та стоматології.

Гідроксиапатити біогенного походження (БГА) «Остеоапатит керамічний» (Україна) та синтетичний (СГА) «Біомін» (Україна) вже багато років успішно застосовують у своїй практиці провідні хірурги України у вигляді порошку, гранул, блоків, мембран, пористої та щільної кераміки, біодобавок та зубних паст, у вигляді покриттів на металеві імплантати для лікування остеопорозу, в гнійно-кістковій хірургії, онкології опорно-рухового апарату, хірургічній оториноларингологiї, в дитячій та хірургічній стоматології.

Метою даної роботи було провести порівняльне дослідження структурних властивостей гідроксиапатитів різної природи .

Фазовий склад порошків контролювали методом рентгенофазового аналізу (РФА) з використанням рентгенівського дифрактометру Ultima IV (Rigaku, Японія), оснащеного мідним анодом (довжина хвилі 1,54 Å). Хімічний склад визначали енергодисперсійним рентгенфлуоресцентним елементним аналізом з застосуванням експрес-аналізатору хімічного складу Expert 3L (ІНАМ, Україна). Питому поверхню порошків визначали за тепловою десорбцією азоту згідно з ГОСТ 23401-90. Морфологію порошків досліджували методом скануючої електронної мікроскопії з використанням мікроскопу РЭМ-106И (Selmi, Україна).

Встановлено, що для порошків як БГА, так і СГА зафіксовано присутність всіх основних піків, характерних для кристалічної фази гідроксипатиту Са10(РО4)6(ОН)2 без будь-яких домішок. Питома поверхня порошків склала 11,5 та 90 м2/г для БГА та СГА, відповідно. На основі структурних досліджень показано, що порошки обох типів схильні до утворення агломератів з частинок розміром менше 50 мкм.

Таким чином, порівняння структурних властивостей біогенного та синтетичного гідроксиапатитів показало, що обидва порошки схильні до агломерації та представлені кристалічною фазою гідроксиапатиту, а відмінність полягає у значеннях питомої поверхні, яка для синтетичного гідроксиапатиту забезпечується за рахунок хімічного методу отримання.